У центрі Лисця освятили оновлену стелу загиблим воїнам-мешканцям громади й висадили дубову алею
Настоятель місцевого храму Воздвиження Чесного Хреста отець Федір Бойко відслужив за Героями панахиду. «Закарбуйте в себе під серцем і в душі, що чийсь тато, син, чоловік віддав своє життя за мене, за моїх дітей, за моїх рідних, за нашу Україну. І нехай Господь Бог подарує їм Царство небесне!» – звернувся до поминального віча отець Федір.
Його учасники пом’янули й помолилися за душі загиблих воїнів-мешканців громади: Романа Дубінського, Юрія Чижова, Миколи Волосянка, Олега Ваківа, Миколи Білогубки, Михайла Сікори, Юрія Кайгородова, Василя Менька, Володимира Волосянка, Ореста-Миколи Василечка, Петра Бабінчука, Ярослава Марціновського, Дмитра Горбейчука, Миколи Кулакова.
Селищний голова Анатолій Лущак зазначив, що нині важко знайти сім’ю, родину, з якої би хтось не воював на фронті: «Хочу низько вклонитися батькам, дружинам наших Захисників, бо не було би їхньої ратної праці на передовій, мужності й відваги в боях, не було би цього сьогодення й майбутнього. Наше завдання – відстояти державність, і воїни все роблять, навіть ціною свого життя, щоб Україна й надалі була незалежна та соборна. Вічна слава Героям!»
«Якщо відразу після смерті сина я просила Бога, щоб забрав мене й чоловіка, щоб ми разом були, то зараз, завдяки молитвам, підтримці, я зрозуміла, що маємо жити заради пам’яті хлопців-Героїв, які віддали своє життя за всіх нас», – сказала Оксана Василечко, мати загиблого військовослужбовця бригади Національної гвардії України «Азов» Ореста-Миколи Василечка.
Присутній на заході заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації громад Ігор Абрам’юк, чий син з першого дня повномасштабного російського вторгнення воює на фронті, заявив, що ми не маємо права надалі хибити й усе робити так, щоби назавжди побороти споконвічного ворога.
Родини загиблих Героїв висадили на алеї молоді дубки, які в межах проєкту «Жити без тебе» леліяли з лютого вдома. Голова громадської організації «Понад усе» Мар’яна Яремчук, яка організовує такі акції, зазначила, що вони мають глибокий зміст: «Прошу Бога, щоб із цим деревцем ви висадили свою біль, і вона повернулася великою любов’ю; спокоєм, щоби кожна рана, яка нині так кровоточить, стала рубцем, що не буде боліти, але який буде вічно у вашому серці!»
Це хвилююче поминальне дійство супроводжувалося проникливим виконанням пісень місцевими талантами – Марією Говзан, Веронікою Грабельною та Ангеліною Говзан. Страшна війна поділила світ на тих, хто у фронтових окопах, i тих, хто за ними. Там – найкращі. І нашим славним воїнам про це треба казати тоді, коли вони живі...
