Напередодні свята Святої трійці у Лисецькому ліцеї відкрили дошки пам’яті випускникам навчального закладу, які віддали своє життя за Україну
Наймолодший з них – дев’ятнадцятирічний військовослужбовець строкової служби Роман Дубінський – загинув при обороні Києва на третій день війни. Життя найстаршого – старшого солдата 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ Юрія Чижова – обірвалося під час ворожого обстрілу при звільненні Київщини на сорок шостому році. Командиру бойової машини 61-ї Окремої механізованої Степової бригади сержантові Петрові Бабінчуку виповнилося тридцять, коли поліг на полі бою на Курщині.
Настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста селища Лисець отець Федір Бойко, який освятив дошки пам’яті, згадав, як йому було тривожно й боляче, коли відкривали пам’ятну дошку випускнику тодішньої Лисецької середньої школи Василю Костюку, який загинув у 1985 році на афганській війні: «Ми, школярі, стояли на лінійці, й думали собі: ця війна так далеко від нашого дому! Але проходять роки, і той ворог-спокусник, який є нечистим у ставленні до людей, хоче писати історію зла. Але історію зла ніколи ніхто не напише, бо в книгах Святого Письма написано, що Бог переміг зло й скинув люцифера. Так і ми, завдяки новому поколінню, новій нації, цим янголам-учням нашого ліцею переможемо цього підступного ворога».
Мати Романа Дубінського, Анна Роздільська, сказала, що її син, мабуть, не усвідомлюючи того, що зробив, пішов стопами своїх прадіда та діда, які свого часу також захищали та відстоювали Україну: «На жаль, життєва стежка моєї дитини обірвалася надто швидко. Десь у глибині душі сподіваюся, що він пліч-о-пліч зі своїми пращурами та побратимами боронять нашу землю з неба».
«Ми зібралися для того, щоб ушанувати світлу пам'ять наших випускників, аби учні могли споглядати на портрети Героїв, знати їх в обличчя, щоб вони пам’ятали: ці хлопці навчалися тут, а зараз є нашими янголами, нашими небесними воїнами», – відзначила директор ліцею Христина Піндус. Вона подякувала всім, хто спричинився до відкриття пам’ятних дощок Героям, а особливо їх батькам, й схиляємо голови перед подвигом їх синів.
